Чогодарівська територіальна громада
Одеська область, Березівський район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

ІНСТРУКЦІЯ ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА БОРОТЬБИ ЗІ СКАЗОМ ТВАРИН

Дата: 11.10.2021 10:19
Кількість переглядів: 2403

ІНСТРУКЦІЯ ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА БОРОТЬБИ ЗІ СКАЗОМ ТВАРИН

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1 Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально.

 

1.2 Збудником хвороби є нейротропний РНК-вмісний вірус, який відноситься до ряду Mononegavirales, родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.

 

1.3 Після проникнення через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку вірус сказу переміщується по нервовим закінченням у напрямку центральної нервової системи, а потім периневральним шляхом він попадає в слинні залози, виділяючись з слиною. Інкубаційний період триває від декількох днів до 1 року і більше (в середньому – 1-2 місяці).

 

1.4 Збудник сказу не стійкий в зовнішньому середовищі. Він чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів, гине при звичайних режимах пастеризації. Прогрівання за температури 60 0С інактивує його протягом 5 хвилин, кип’ятіння – миттєво. Найбільші концентрації дезінфікуючих речовин (лугів і кислот, 2-3 % розчин хлораміну), 45-70 % етиловий спирт, мильний розчин і 5-7 % розчин йоду інактивують вірус протягом однієї хвилини. В слині вірус зберігається до однієї доби, в гниючому матеріалі – до 15 діб, в гліцерині – до 90 діб, в замороженому стані – більше двох років.

 

1.5 Хвороба має три послідовні стадії розвитку: продромальний період; період збудження; період паралічів.

 

Продромальний період (передвісники сказу) характеризується підвищеною чутливість до шуму, світла, дотику, порушенням зору, спотворенням апетиту, незначним підвищення температури тіла. Періоду збудження характерні агресивність, відсутність страху перед людиною, приступи буйства, несамовитості, судоми. Період паралічів – знижується больова чутливість, розвиваються паралічі жуйних м’язів, язика, глотки, потім задніх кінцівок і всього тіла, після чого наступає смерть.

 

1.6 Основним джерелом інфекції є хворі на сказ м’ясоїдні тварини. Резервуаром збудника у природі є дикі м’ясоїдні, в основному червоні лисиці.

 

Особливістю сказу природного типу є формування зон стійкого неблагополуччя. Такі зони розташовані, як правило, в місцевостях з підвищеною щільністю поселення лисиць. Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбі з ним здійснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров'я, житлово-комунального і лісового господарства, товариствами мисливців під керівництвом надзвичайних протиепізоотичних комісій та органів державної влади на місцях.

 

1.7. Визначення термінів:

 

Епізоотичне вогнище – місце виявлення джерела збудника інфекції – хворих на сказ або загиблих від сказу тварин (квартири, житлові будинки, двори громадян, господарства, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об'єкти) з навколишньою територією, на яку можлива міграція джерела збудника інфекції.

 

Неблагополучний пункт – населений пункт або частина великого населеного пункту за адміністративним поділом, окрема тваринницька ферма, фермерське господарство, пасовище, мисливський лісовий масив, на території яких, встановлене епізоотичне вогнище хвороби.

 

Загрозлива зона – населені пункти, тваринницькі господарства, пасовища, мисливські угіддя та інші території, де існує загроза заносу сказу або активації природних вогнищ хвороби.

 

Тварини, хворі на сказ – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та проявляють специфічні клінічні ознаки сказу.

 

Тварини, підозрілі у захворюванні – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та проявляють мало виражені неясні клінічні ознаки захворювання.

 

Тварини, підозрілі у зараженні – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті, не проявляють клінічних ознак сказу, але перебували в контакті з хворими або підозрілими у захворюванні тваринами.

 

 

2. ДІАГНОСТИКА СКАЗУ

 

2.1. Діагноз на сказ встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.

 

2.2. Для проведення дослідження на сказ в лабораторію направляють свіжі трупи дрібних тварин або голови, від великих тварин – відібраний головний мозок.

 

Патологічний матеріал доставляють в лабораторію з супровідним документом, що містить такі дані: назва та адреса відправника, вид тварини, прізвище та адреса власника тварини, прізвище та адреса людини, яка була в контакті, інформацію про вакцинацію тварини, анамнестичні та клініко-епізоотологічні дані.

 

Відбирають проби головного мозку одним із методів: метод розтину черепної коробки, метод поздовжнього розпилювання голови або без розтину черепної коробки.

 

Найчастіше застосовують метод відбирання зразків мозку розтинанням черепної коробки з наступним відбиранням мозку.

 

Проби відбирають з наступних ділянок головного мозку: кори великих півкуль, мозочку, довгастого мозку та амонового рогу.

 

В польових умовах при відбиранні великої кількості зразків від диких тварин, рекомендовано використовувати один з методів відбирання зразків без розтину черепа: відбір через потиличний отвір або ретроорбітальним методом.

 

Під час транспортування матеріалу для діагностики сказу (голови тварин або зразків мозку) унеможливлюють ризик контамінації людей: мозок уміщують в вологонепроникний контейнер; голови тварин загортають в адсорбувальний матеріал, заклеюють в пластиковий пакет і опечатують, після чого поміщають в контейнер з охолоджувачем.

 

У разі неможливості доставити матеріал в лабораторію протягом доби, біоматеріал консервують в 30-50-відсотковому розчині гліцерину на фосфатному буфері.

 

Відібрані проби головного мозку зберігають за температури мінус 20 0С до завершення всіх необхідних досліджень. Після закінчення досліджень і виписування результатів весь матеріал знешкоджують автоклавуванням протягом 30 хвилин в режимі тиску 1,5 атмосфери.

 

2.3. Роботи з матеріалом, підозрілим в зараженні на сказ, проводять тільки в тих лабораторіях, які мають дозвіл територіальних режимних комісій на роботу із збудниками 2-4 групи патогенності. До роботи допускають тільки підготовлений персонал після отримання відповідного допуску. Весь персонал, який працює з матеріалом підозрілим в зараженні на сказ, повинен бути вакцинований не рідше 1 разу на рік за рахунок роботодавця. Особам, не щепленим проти сказу, доступ в приміщення, де проводяться роботи з матеріалом, заборонений. Люди, які працюють в лабораторіях з діагностики сказу, ризикують бути зараженими в результаті випадкового інфікування слизових оболонок під час роботи з патологічним матеріалом, або під час контакту з аерозолями, які утворюються в процесі приготування суспензії та зараженні тварин при постановці біологічної проби. Тому всі маніпуляції з матеріалом, підозрілим на зараження сказом, необхідно проводити таким чином, щоб унеможливити утворення аерозолів. Особливу увагу необхідно звернути на роботу із скельцями для мазків-відбитків.

 

Розтин трупа, виймання мозку та інші роботи з патологічним матеріалом проводять в умовах суворого дотримання заходів особистої безпеки: голову тварини міцно фіксують, руки захищають двома парами рукавичок – хірургічними й анатомічними, очі – окулярами, ніс і рот – 6-шаровою марлевою пов’язкою. Для цієї роботи використовують протичумний костюм 1 типу.

 

2.4 Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять позачергово та безкоштовно. Про результати дослідження (проміжні та заключні) негайно повідомляють установу ветеринарної медицини або спеціаліста, який направив матеріал, а також головного лікаря ветеринарної медицини району (міста), які в свою чергу повідомляють відповідні державні заклади охорони здоров'я.

 

2.5 Діагноз на сказ вважається встановленим у разі отримання позитивних результатів хоча б одним із методів: ідентифікації антигену вірусу сказу методом флуоресціюючих антитіл (МФА), виділення вірусу біопробою на білих мишах, ізоляції вірусу сказу за допомогою перещеплювальної лінії культури клітин з наступною ідентифікацією МФА. При дослідженні матеріалів від тварин, які не мали контакту з людиною (діагностичний відстріл, знайдені трупи диких та безпритульних тварин), діагноз встановлюють за результатами ідентифікації антигену вірусу сказу методом флуоресціюючих антитіл (МФА).

 

 

3. ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СКАЗОМ

 

3.1 Собаки та коти, що утримуються приватними господарями, притулками та будь-якими об’єктами господарювання різних форм власності, незалежно від породи, починаючи з трьохмісячного віку, в обов'язковому порядку мають проходити вакцинацію проти сказу у закладах ветеринарної медицини або лікарями ветеринарної медицини, діяльність яких відповідно ліцензована. Ревакцинація проводиться щорічно.

 

3.2 Сільськогосподарські тварини, незалежно від форм власності, що випасаються на відкритих пасовищах, підлягають щорічній вакцинації за 3-4 тижні до початку пасовищного періоду.

 

3.3 Для парентеральної вакцинації використовують виключно інактивовані вакцини з імуногенною активністю не менше 2 МО/доза.

 

3.4 Для профілактики сказу серед диких м’ясоїдних здійснюють пероральну імунізацію двічі на рік (весною та восени) згідно з чинними нормативними документами.

 

3.5 Проведення профілактичних заходів, оформляється актом та записами у відповідних журналах.

 

3.6 З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов'язані:

 

-         систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих з підозрілою поведінкою звірів (відсутність боязливості, неспровоковані напади на людей чи тварин), негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ;

 

-         проводити щорічно в листопаді-січні одночасно на великих територіях заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень-квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5 - 1 голови на 1000 га угідь;

 

-         проводити боротьбу з безпритульними собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;

 

-         не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи.

 

3.7 Органи комунального господарства, житлово-експлуатаційні організації, адміністрації ринків, м'ясо- і молокопереробних підприємств, магазинів, їдалень, ресторанів, коменданти гуртожитків, власники будинків зобов’язані утримувати в належному санітарному стані території підприємств, ринки, звалища, майданчики для сміття і інших відходів, не допускати скупчення безпритульних собак і котів в таких місцях, приймати заходи, що виключають можливість проникнення собак і котів в підвали, на горища та в інші нежитлові приміщення.

 

3.8 Безпритульні собаки і коти, які знаходяться на вулицях і в інших громадських місцях без супровідної особи, підлягають відлову. Порядок відлову цих тварин, їх утримання і використання встановлюють місцеві органи самоврядування.

 

3.9 Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:

 

-         доставляти сільськогосподарських тварин, собак та котів на вимогу  посадових осіб закладів ветеринарної медицини для огляду, діагностичних досліджень, профілактичних щеплень та обробок;

 

-         для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків та безпритульних тварин в місця розташування свійських тварин;

 

-         про кожний випадок укусу сільськогосподарських і домашніх тварин дикими тваринами, безпритульними собаками або котами, а також при підозрі захворювання тварин на сказ, власник повинен негайно повідомляти установу державної ветеринарної медицини та ізолювати таких тварин;

 

-         у випадку укусу або травмування шкіри, слизових оболонок собакою чи котом людини, власник або постраждала особа, повинні негайно інформувати державні заклади охорони здоров'я і ветеринарної медицини.

 

3.10 Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками незалежно від форми господарювання або особами, які займаються відловом безпритульних собак і котів, в територіальну установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування протягом 10 днів.

 

В окремих випадках, при наявності загородженого двору або приміщення, з дозволу установи державної ветеринарної медицини після проведення інструктажу тварина, що нанесла укуси людям або іншим тваринам, може бути залишена під розписку у власника за умови, що він зобов'язується утримувати її на прив'язі або в ізольованому приміщенні протягом 10 днів і дозволяти спеціалісту ветеринарної медицини здійснювати щоденний нагляд за цією твариною. Результати нагляду за карантинованими тварини щоденно реєструють в спеціальному журналі та оформлюють актом про клінічний огляд і по телефону, а потім письмово про них повідомляють державний заклад охорони здоров'я, в який звернулися потерпілі від укусу люди. У випадку появи у тварини характерних клінічних ознак сказу, її усипляють, а проби головного мозку направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження. Аналогічно поступають у випадку її загибелі.

 

Якщо тварина залишається клінічно здоровою, по завершенню терміну карантину її обов’язково вакцинують проти сказу та повертають власнику, або направляють у притулок за умови її ізольованого утримання протягом 30 днів.

 

3.11 Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості при наявності ветеринарного документа (довідки, свідоцтва, паспорту) з відміткою в ньому про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення.

 

 

4. ЗАХОДИ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ВОГНИЩ ЗАХВОРЮВАННЯ ТВАРИН НА СКАЗ

 

4.1 Головний державний інспектор ветеринарної медицини району, міста, району у місті при отриманні інформації про виявлення випадку сказу тварин зобов’язаний:

 

-         негайно повідомити про захворювання тварин районну (міську) санепідстанцію або санепідемвідділення місцевої лікарні, головних державних інспекторів ветеринарної медицини сусідніх районів і вищий ветеринарний орган;

 

-         виїхати на місце і провести обстеження епізоотичного вогнища, визначити межі неблагополучного пункту та загрозливої зони, розробити план комплексних заходів щодо ліквідації сказу в неблагополучному пункті та попередження нових випадків захворювання;

 

-         оформити матеріали для розгляду надзвичайної протиепізоотичної комісії при органі місцевого самоврядування щодо оголошення неблагополучного пункту та встановлення карантинних обмежень. В рішенні чітко визначити межі неблагополучного пункту, а також загрозливу зону з урахуванням джерела збудника інфекції та місцевих умов.

 

4.2 В неблагополучних пунктах забороняється проведення виставок, виводок собак, вивезення за його межі собак, котів і диких тварин. В мисливських угіддях, оголошених неблагополучними, а також в загрозливій зоні, забороняється проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх відлов і вивіз.

 

4.3 Спеціалісти ветеринарної медицини у неблагополучному пункті організовують наступні заходи:

 

-         організовують подвірний (поквартирний) обхід неблагополучного пункту для перевірки умов утримання собак, кішок та інших тварин, виявлення хворих, підозрілих у захворюванні та зараженні тварин;

 

-         умертвляють гуманним методом усіх виявлених хворих на сказ тварин;

 

-         собак і котів, підозрюваних у зараженні, крім тих, що покусали людей або тварин, яких слід ізолювати для карантинування, щеплюють антирабічною вакциною відповідно настанови по застосуванню за схемою вимушеної вакцинації;

 

-         при виявленні захворювання на сказ серед диких тварин, незалежно від строків полювання, служба державної ветеринарної медицини разом з органами охорони природи, мисливського і лісового господарства вживають заходів щодо зниження чисельності лисиць та єнотовидних собак.

 

4.4 Трупи загиблих або забитих тварин спалюють. Зняття шкур з трупів заборонено. Витрати на умертвіння та знищення трупів здійснюються за рахунок керівників господарств, власника тварин, за відсутністю власника – органів місцевого самоврядування, на території якого виникло захворювання.

 

4.5 Для своєчасного виявлення та ізоляції хворих і підозрілих в захворюванні на сказ сільськогосподарських тварин встановлюється постійний ветеринарний нагляд за тваринами неблагополучної ферми, гурту, отари, табуну не менше ніж два-три рази на добу.

 

4.6 Тварин у неблагополучному пункті, незалежно від строків попередньої вакцинації, щеплюють антирабічною вакциною згідно схеми вимушеної вакцинації не пізніше ніж 48 годин після можливого зараження та утримують під наглядом протягом 60 днів.

 

4.7 Хворих та підозрілих на захворювання сказом тварин лікувати або піддавати щепленням проти цієї хвороби забороняється.

 

4.8 Свійських тварин і хутрових звірів, підозрілих на зараження сказом, дозволяється незалежно від строку щеплення їх проти сказу піддавати забою з використанням одержаних від них продуктів на загальних підставах.

 

4.9 Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми, гурту, отари, табуна, незалежно від проведених щеплень проти сказу, може використовуватись в їжу людям або в корм тваринам після пастеризації за температури 80-85 0С протягом 30 хвилин або кип'ятіння протягом 5 хвилин безпосередньо в господарстві або на окремій технологічній лінії молокопереробного підприємства.

 

4.10 Сировину тваринного походження, одержану від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу групи, вивозять із господарства в тарі із компактної тканини тільки на переробні підприємства або підприємства по їх заготівлі, зберіганню та переробці з відміткою у ветеринарному свідоцтві про те, що вони підлягають дезінфекції відповідно до настанови з дезінфекції сировини тваринного походження.

 

4.10 Місця, де знаходились хворі і підозрілі на захворювання сказом тварини, предмети догляду за ними, одяг та інші речі, забруднені слиною та виділеннями від хворих тварин, підлягають дезінфекції відповідно до Інструкції щодо проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР від 25 серпня 1988 року та/або листівки-вкладки до зареєстрованого в Україні дезінфікуючого засобу.

 

4.11 Державна служба ветеринарної медицини району, міста, району у місті спільно з органами охорони здоров'я, місцевими органами самоуправління проводить широку роз'яснювальну роботу серед населення (бесіди, лекції, виступи в пресі, по радіо і телебаченню) про небезпечність сказу для людей і тварин та заходи щодо профілактики і боротьби з ним не рідше двох разів на рік.

 

4.12 Карантинні обмеження щодо сказу скасовуються рішенням надзвичайної протиепізоотичної комісії району (міста) за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) через 2 місяці від дня останнього випадку захворювання тварин на сказ при умові виконання всіх заходів, передбачених комплексним планом та діючою Інструкцією щодо профілактики та боротьби зі сказом тварин.

 

 

5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ КАРАНТИНУ ТВАРИН ТА ІНШИХ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ВИМОГ

 

5.1 Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо сказу тварин несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

 

5.2 Ветеринарний фахівець має право не надавати ветеринарної допомоги домашнім м’ясоїдним тваринам, що не щеплені проти сказу терміном більше 1 року.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь